"Пальці пришив сам"
Підірвався на вибуховому снаряді. Першу допомогу надавав собі сам. Відірвані пальці пришив до ноги звичайними нитками. В госпіталі лікарі підправили, рани почистили й поставили шпиці. Похвалили, що не розгубився, розповідає 38-річний Юрій ЖУК із села Березовичі Володимир-Волинського району на Волині. Рік воював на Донбасі. Після демобілізації зайнявся різьбою по дереву.
Жук брав участь у Революції гідності. Приїхав до Києва восени 2013-го.
Юра сказав: треба. Не стала заперечувати, говорить дружина Кристина Єсейкіна, 36 років. Українці не можуть терпіти, коли їх душать, тому зрозуміла позицію чоловіка. Я і сама поїхала б на Майдан, але тоді годувала груддю 4-місячного Станіслава, та й старшим дітям потрібна моя турбота.
Під час найсильніших протистоянь чоловік отримав серйозну контузію. Влупила світлошумова граната. Оговтався в лікарні. Волонтери організували його обстеження в Італії. Коли Юра повернувся додому, почалася війна на Донбасі. Він не вагався одразу записався у добровольці. Там отримав сильну контузію два тижні провів у реанімації. Коли відновився, знову пішов воювати. Пояснював: "Треба підмінити побратимів, які по півтора року не бачили рідних".
На Донбасі Юрій Жук отримав чотири контузії. Пальці на ногах йому відірвало під час бою біля Попасної Луганської області.
Дружина була вагітна, говорить Жук. Коли їй повідомили про мою травму, через сильний стрес почалися передчасні пологи. Найменший син народився на два місяці раніше. Довго його виходжували.
Я через контузії отримав серйозні психологічні проблеми. Дев'ять місяців проходив реабілітацію. Та все одно накривало. Вдома бігав із палицею і стріляв по сєпарах. Психолог порадив зайнятися творчістю. Згадав про захоплення різьблення по дереву. Почав оздоблювати скриньки та кухонні набори. Це заняття заспокоює. Кожна річ виходить унікальною. Іноді композиції придумую сам, деколи дружина малює ескіз. Маю фірмову фішку квітку, яку часто використовую в декорі. Різьблення стало сімейною справою. Старший син теж опанував це ремесло. Навчити його було непросто, бо він шульга. Дружина з донькою 9-річною Богданою роблять сережки, намиста і браслети з натурального каменю. Дизайн авторський, але в українському автентичному стилі.
Подружжя у шлюбі з 2005-го. Виховують п'ятеро дітей.
Із Юрою познайомилася в наметовому містечку під час помаранчевої революції. Для обох участь у тих подіях була покликом душі. Це нас і об'єднало стали 37-ю парою, яка обвінчалася на Майдані, каже Кристина. Маємо чотирьох синів і доньку. Діти ростуть швидко, а всіх треба одягнути і взути. Один син займається футболом, інший волейболом, двоє дітей навчаються в музичній школі. Для Станіслава хочемо купити фортепіано, а для Богдани бандуру. Реалізація прикрас і виробів з дерева трохи поповнює сімейний бюджет. Виручає те, що живемо в селі і тримаємо господарство дві корови, свині, домашню птицю. Тому завжди є молоко, сир, сметана, яйця.
По материалам: https://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_palci-prishiv-sam/1008067